Переробка відходів текстильної промисловості є важливою не лише у світі, а й для Podillia Fashion Cluster. Ставлячи собі за мету появу переробного заводу в Україні (зокрема на території Поділля), а також завдяки підтримки міжнародних донорів, координатором розробки дорожньої карти призначено Людмилу Буханцову.
Старший науковий співробітник науково-дослідного відділу ХНУ, а з вересня доцент кафедри індустрії моди в легкій промисловості, володіє необхідними компетенціями та чітким розумінням послідовності кроків, що сприятимуть зміні ситуації в переробці відходів.
Вітаємо! Пані Людмило, відомо, що Ви залучені до кластеру Podillia Fashion Cluster стосовно теми текстильних відходів. Опишіть, будь ласка, яка ситуація на світовому ринку?
Перш за все, потрібно сказати, що лінійна економіка за принципом «бери-роби-викидай» ефективно більше не працює для бізнесу, людей чи навколишнього середовища. Тепер є знання та інструменти для побудови нового типу економіки сталого управління ресурсами, виробництвом та використанням матеріалів після завершення життєвого циклу товарів.
Стосовно індустрії моди, то вона включає в себе одяг, ювелірні вироби, взуття та косметику. Ця галузь пов’язана з бажанням, статусом та ідентичністю людей культурно та емоційно, у той же час практично вона пов’язана з процесом виробництва та природними ресурсами.
За останні 10 років галузь неухильно зросла до майже 3 трильйонів доларів США, і налічує 60 мільйонів людей. Незважаючи на те, що це сьома за розміром економіка світу, це друга за величиною забруднююча промисловість у світі.
Нещодавні дослідження показали, що на користування нами одягом припадає більше 80% енергії, яка використовується протягом його життєвого циклу. Зміна температури прання з 30 до 40 може збільшити споживання енергії на 30%, тоді як одне завантаження сушіння може виробляти до 2 кг CO2. Але, незважаючи на те, що користування одягом найбільше впливає на навколишнє середовище, це не означає, що краще замінити прання новим одягом.
Наприкінці нашого користування одягом значна його кількість потрапляє на сміттєзвалище. Деякі синтетичні матеріали, що використовують у одязі, є продуктами нафтопереробної галузі і не піддаються біологічному розкладанню або розкладаються до 200 років, тоді як натуральні волокна, такі як вовна, під час розкладання утворюють парниковий газ метан.
За статистикою зі 100 мільярдів одягу, що виробляються щороку, у вигляді 92 мільйонів тон потрапляють на звалища. У перспективі це означає, що сміттєва машина, наповнена одягом, щосекунди потрапляє на звалище. Зі збереженням такої тенденції кількість відходів швидкої моди може зрости до 134 мільйонів тон на рік до кінця десятиліття.
Якщо населення розвинених країн, в першу чергу, не перегляне своє ставлення, а в бізнесі переважатиме сценарій «бізнес-як-звичайний», то глобальні викиди промисловості подвоїться до кінця десятиліття. Отож існує беззаперечна потреба вжити низку заходів для зменшення відходів швидкої моди.
Тобто у світі мільйони тон текстильних відходів?
Звичайно. Лише в Америці приблизно 11,3 мільйона тон текстильних відходів – що еквівалентно 85% усього текстилю – щорічно потрапляє на звалища, тобто це 37 кілограмів на людину на рік і приблизно 2150 штук на секунду по всій країні.
Також відомо, що культура використання одягу погіршується з роками. Багато речей одягають лише сім-десять разів, перш ніж їх викинути. Це зниження більш ніж на 35% лише за 15 років. Тобто одяг став швидкоплинним явищем.
Ця ситуація формується через тенденції в індустрії моди?
Індустрія моди з кожним роком збільшує кількість нових колекцій, має тенденції, які швидко і часто змінюються, вона заохочує надмірне споживання та створює надмірне марнотратство з жалюгідними умовами праці. Оскільки мода занадто завдає шкоди навколишньому середовищу та людині, тому перетворення індустрії моди на сталу галузь є необхідністю.
Світ моди – це не лише про світобачення та самовираження. Процеси виготовлення сировини, фарбування, оздоблення мають глобальний вплив. Для прикладу, фарбування та оздоблення – процеси, за допомогою яких фарби та інші хімічні речовини наносяться на тканини – спричиняють 3% глобальних викидів CO2, а також понад 20% глобального забруднення води. Разом із підготовкою пряжі та виробництвом волокна, ці два процеси мають найбільший вплив на виснаження ресурсів через енергоємні процеси, засновані на енергії викопного палива.
До того ж від 15 до 20% текстилю у процесі виробництва одягу потрапляє на підлогу розкрійних цехів. Тому лекала майбутніх виробів повинні бути розроблені таким чином, щоб зменшувати або ж усунути надлишок текстильних відходів на етапі розкрою. Але відходи на швейних підприємствах закордоном та в Україні є і переважна їх більшість не переробляється в подальшому та не використовується повторно, а потрапляє на смітник або спалюється. Необхідно змінити ставлення до відходів як до ресурсу, а не як до сміття. А це напряму залежить від здатності управляти відходами.
Звідси, навіть виготовлення навіть базових речей потребує багато ресурсів?
Так, швидка мода – це величезне джерело забруднення води. Крім того це ще сприяє щоденному витрачанню великої кількості води. Лише для виготовлення однієї футболки потрібно приблизно 2700 літрів води, яких вистачило б одній людині пити протягом 900 днів. Крім того, на одне завантаження білизни витрачається від 50 до 60 літрів води.
Для вироблення одного кілограма бавовни потрібно 20 000 літрів води. Але при цьому велика кількість одягу просто викидається.
Відтак питання переробки одягу стають нагальними?
Так. Переважна більшість одягу, який викидається щороку, не переробляється. У всьому світі лише 12% матеріалів, які використовуються для одягу, потрапляють на переробку. Це дуже маленька кількість.
Більша частина проблем стосовно переробки зводиться до матеріалів, з яких виготовлений одяг, а також технологій його переробки. Адже одяг, який ми носимо, це комбінації волокон, ниток, фурнітури і аксесуарів. На сьогоднішній день він виготовляється з різних сумішей натуральної пряжі, штучних ниток, пластику та металу.
Також одяг є величезним джерелом мікропластику, оскільки зараз дуже багато виготовлено з нейлону чи поліестеру. Ці матеріали є міцними та дешевими. Але при кожному циклі прання та сушіння (особливо сушіння) через стічні води мікронитки потрапляють у водні шляхи планети. Згідно статистики півмільйона тон цих забруднень потрапляє в океан щороку. Це еквівалентно забрудненню пластиком у понад 50 мільярдів пляшок.
Чи є приклади відповідального ставлення до формування та переробки відходів?
Відомо, що до 80% впливу одягу на навколишнє середовище визначається на етапі проектування. І не всі дизайнери і розробники продуктів усвідомлюють свою роль і для створенні стійких змін в індустрії моди.
У світі є достатньо прикладів відповідального сталого поводження. Так, Mango Materials є інноваційною компанією, яка виробляє біополіестер, форму біорозкладаного поліестеру. Матеріал може біологічно розкладатися в багатьох середовищах, включаючи звалища, очисні споруди та океани.
У рамках нашого прагнення до більш сталого майбутнього Ralph Lauren інвестував кошти у Natural Fiber Welding, Inc. (NFW), провідний стартап у галузі матеріалознавства, який передбачає повторне використання натуральних волокон, таких як бавовна, у запатентовані високоякісні матеріали.
Color on Demand – це революційна платформа Ralph Lauren для фарбування, яка змінює спосіб фарбування бавовни в індустрії моди – на екологічніше, ефективніше та швидше, ніж будь-коли раніше.
Як переосмислення культової сорочки Polo, у Ralph Lauren створено Earth Polo з ниток, повністю отриманих із перероблених пластикових пляшок і пофарбованих за допомогою інноваційного процесу, у якому не використовується вода. Кожен Earth Polo виготовляється в середньому з 12 пластикових пляшок і став початком зобов’язання компанії Ralph Lauren вилучити 170 мільйонів пластикових пляшок зі звалищ і океанів до 2025 року – пляшки, які будуть перетворені на високоякісну нитку.
Компанія Mycotex виготовляє матеріали з коренів грибів, і ця тканина розкладається. Тобто, як тільки ви закінчите носити одяг, просто закопайте його, він розкладеться природним шляхом.
H&M – один із найвідоміших роздрібних торговців модним одягом у світі також зробив кроки до сталого розвитку. Вони мають важливі цілі до 2030 року, вся їхня продукція надходитиме з екологічно чистих або перероблених джерел.
Команія H&M створила першу в світі систему переробки одягу в магазині – Looop, яка перетворює старий одяг на новий. Лише за вісім кроків Looop шматує ваш старий одяг і в’яже новий зі старих волокон. Ні води, ні барвника. Єдине, що додано, це екологічно чистий матеріал для зміцнення пряжі. Це необхідно зробити, оскільки механічне подрібнення вкорочує волокна вашого старого одягу. Наразі Looop є єдиною машиною для переробки відходів у магазині. Передбачається широке ліцензування цієї технології, щоб допомогти всій галузі стати більш циклічною.
На якому етапі знаходиться переробка текстильних відходів в Україні?
В Україні питання переробки відходів текстилю та інших тканин стоїть досить гостро. У нашій країні дуже погано розвинена культура здавати в переробку старий непотрібний одяг. Крім того, досі мало пунктів прийому одягу та інших відходів з тканини. У кращому випадку одяг, що відслужив свій термін, використовують як ганчір’я, в гіршому випадку – викидають разом зі сміттям, яке просто відвозять на полігони для зберігання побутових відходів.
Наразі в Україні немає жодного заводу, який переробляв би текстильні відходи, і єдиним доступним варіантом є спалювання. В Україні ситуація з текстильними відходами невідома, оскільки офіційної статистики ми не маємо. Навіть якщо придбати одяг, що виготовлений з переробленого пластику і який підлягає подальшій переробці, знайти в Україні місце, де цим займаються, практично неможливо. Тому ми зараз робимо у цьому напрямі перші кроки.
.
ТВОРИМО МАЙБУТНЄ ЗМІНЮЮЧИ СУЧАСНІСТЬ