Українські енергосистеми переживають найбільшу кризу за весь період свого існування. Така ситуація безпосередньо впливає на малий та середній бізнес. Як проблеми з критичною інфраструктурою вирішують члени Podillia Fashion Cluster? 

Станіслав Кривулянський,  директор ТОВ «KSB»

Ольга Атаманська, директор ТОВ «ТПП Універсал»

Вадим Ортинський, директор ТОВ «АРТІ»

Олександр Суховірський, директор ПП «Робінзон Тім»

Леонід Козловський, директор ТОВ «Хмельничанка»

Олександр Шемчук, ФОП 

Два місяці тому ваші компанії зіткнулися з проблемою відключення електроенергії через зруйновану в ході війни критичну інфраструктуру. Якою була перша реакція?

Олександр Суховірський: Звичайно проблеми змусили нас діяти негайно та переглянути роботу підприємства в цілому, особливо керівного складу.   

Ольга Атаманська:  Потрібно зазначити, що не всі одразу зрозуміли та прийняли такий виклик. Але все владналось, розробили графіки підключень по підрозділам. Робота триває. Змінили робочі зміни, працюємо в вихідні дні. 

Олександр Шемчук: Ми відразу почали підлаштовуватися під графіки відключення електроенергії. В той час вони не були такими довгостроковими. Згодом почали виходити на роботу раніше або ж закінчувати пізніше, також працюємо в неділю. 

Вадим Ортинський: Регулярні відключення електроенергії дуже вплинули на виробництво. Такі зміни вплинули і на персонал, і на клієнтів, тому проблему потрібно було вирішувати терміново.   

Станіслав Кривулянський: Перш за все, ми думали про те, як зробити всі замовлення вчасно. Вирішували, які альтернативні джерела енергії ми можемо застосувати, де їх взяти, як підключити тощо.  

Леонід Козловський:  В перший час, коли відключення були короткостроковими, підприємство мало змогу підлаштуватись під графіки відключень. Але коли подача електроенегрігї почала становити 2-3 години на добу, це вже мало надзвичайно негативний вплив на роботу підприємства. Підлаштовуватися в таких випадаках майже неможливо. 

Цей виклик зрозуміли ваші працівники, чи це був хрест виключно на плечах директора?

Олександр Суховірський: Більшість співробітників із розумінням ставилися до нових умов роботи.  Безперечно, що основна відповідальності лягла на керівництво.  

Ольга Атаманська:  Директора, бо найбільший виклик – це збереження персоналу та забезпечення задовільними умовами праці. Під впливом умов, що склалися, ми розробили новий графік роботи. Були по-новому організовані робочі зміни. Працюємо також у вихідні дні. 

Олександр Шемчук: Так, з самого початку цей виклик зрозуміли працівники. Згодом почалися розмови, щоб звільнитися і піти працювати на більш потужні швейні виробництва, у яких є фінансова можливість вирішувати проблеми, пов’язані з критичною інфраструктурою. 

Вадим Ортинський: Звичайно, питання вирішувалося директором. Після того, як  закупили та встановили генератори паніка, що виникла у колективі, призупинилась. Працівники заспокоїлися та продовжували працювати.  

Станіслав Кривулянський: Всі працівники поставились з розумінням до цієї ситуації. Усі об’єднувалися та дуже допомагали підприємству якнайшвидше впоратись з поставленими завданнями. Керівництво також намагалося  вирішити проблеми оперативно.  

Леонід Козловський: На початку – виключно директор, а з часом і весь наш колектив почав розуміти масштаб проблеми. 

Що було найбільшою втратою: гроші, клієнти, персонал, час?

Олександр Суховірський: Купівля генераторів та налаштування обладнання під роботу генераторів вимагали додаткового незапланованого фінансового навантаження.  Тому в першу чергу це кошти та час на вирішення проблем. Це безпосередньо вплинуло на терміни здачі продукції.  

Ольга Атаманська: Найбільша втрата для виробництва – це час та гроші. Невчасне виконання замовлень, додаткові витрати на генератори та паливо, Starlink. Проблема не вирішена повністю на сьогодні.   

Олександр Шемчук: На жаль, постачання електроенергії 4 години на добу призводить до втрати грошей, клієнтів, персоналу.  

Вадим Ортинський: Усі втрати суттєві для виробництва. Робота підприємства неможлива без персоналу та клієнтів однозначно. Тому найголовніше – це діяти та зберегти виробництво.  

Станіслав Кривулянський:  Ми найбільше втрачали – це час і гроші. Дуже багато часу витрачалось на вирішення питання з електроенергією в конкретний день. Робота просто зупинялася. Кожного дня виникала нова проблема, яка крім часу на її вирішення потребувала також фінансових витрат.  

Леонід Козловський: Безумовно час, оскільки він є ресурсом незворотним. 

Як швидко і які рішення були прийняті підприємством?

Олександр Суховірський: Одразу було прийняте рішення про купівлю генераторів. Наявність його на підприємстві дозволило адаптуватися до нових реалій та відновити виробництво.   

Ольга Атаманська: Найголовніші рішення пов’язані з додатковими витратами на генератори та паливо,Starlink. Дякуючи співпраці в кластері, ми отримуємо допомогу з пошиттям термобілизни. На сьогодні це важливо, адже шкарпеткове виробництво практично не робить і стало неможливим виконання замовлень, серед яких виготовлення шкарпеток, в тому числі для військових, манжетів для медичних халатів тощо. 

Олександр Шемчук: Одразу ми з’ясовували з колегами в Польщі і  Туреччині чи могли б вони допомогли купити нам електрогенератор. В їхніх країнах спершу ціни на електрогенератори не були таким високим, як в Україні. Поки ми з’ясовували, як відправити електрогенератор в Україну з дотриманням митних правил, ціни на електрогенератори у їхніх країнах також піднялися. Крім того виник дефіцит електрогенераторів.  

Вадим Ортинський: Звичайно ж після паніки серед персоналу та відмови від замовлень клієнтів необхідні були генератори. Їхня наявність дозволила відновити роботу, але не повністю.  

Станіслав Кривулянський:  Після купівлі генератора був розроблений графік робочих змін. Так з’явилися вечірні зміни, але робочий процес не зупинився.  

Леонід Козловський: Ми змінили графіки виходу людей на роботу, підалштовуючись під включення електроенергії, організовували підвоз людей на роботу і з роботи у вечірній час. Постійно доводиться приймати нестандартні рішення, оскільки ситуація і досі змінюється. 

Чи можемо вважати, що сьогодні проблема може бути на 100% вирішена?

Олександр Суховірський: На 70% орієнтовно. Головне, що робота відновлена на сьогодні. Але необхідні ще час та додаткові фінансові вкладення у підприємство.  

Ольга Атаманська: Найголовніше – це зберегти персонал та забезпечити умови праці. Тобто важливе опалення та збереження можливості працювати. Потрібно сказати, що це процес в цілому. Вирішити всі проблеми на 100% поки вирішити неможливо.  

Олександр Шемчук:  Якщо ситуація ніяк не зміниться до кінця 2022 року, і ми не зможемо вирішити цю проблему, то доведеться закрити своє мале підприємство. 

Вадим Ортинський: В даних умовах проблема ще не вирішена на 100%. Адже на виробництві залишаються верстати, що не можуть працювати саме через відсутність електроенергії. Ми ще шукаємо варіант вирішення цієї проблеми.  

Станіслав Кривулянський:  Ні. На жаль, кожен день ще залишається зі своїми складностями. Ми швидше стали справлятися з труднощами, але рішення на 100% немає. Ми не впевнені, що в даних умовах воно можливе.  

Леонід Козловський: Абсолютно ні. Проблема не вирішена і кожного дня трапляються нові складні виклики. Впевненості в тому, що все найближчим часом вирішиться, поки що немає. 

ТВОРИМО МАЙБУТНЄ ЗМІНЮЮЧИ СУЧАСНІСТЬ